Оригінал статті опубліковано на сайті 24 каналу.
Підводні човни є надважливим елементом у військово-політичному протистоянні НАТО з ворожими державами. Вони відіграють особливу роль у ядерному стриманні, завдяки ним країни ведуть розвідку, спостерігають за рухами кораблів, вчиняють різноманітні диверсії тощо. Росіяни крім всього вищепереліченого ще й безпосередньо завдають удари по території України, запускаючи неядерні версії ракет “Калібр”. Або записують для Путіна історичні кадри, як американські військові захоплюють танкери тіньового флоту. Кремлівські субмарини хоч і є певною мірою технологічно відсталими порівняно з підводними човнами США, являють собою один із ключових безпекових факторів для Москви.
Одним із головних розробників підводних човнів та спеціальних апаратів у країні-агресорці є конструкторське бюро “Малахіт” (повна назва – “Санкт-Петербургское морское бюро машиностроения “Малахит” имени академика Н. Н. Исанина”). Саме це КБ розробило понад 100 проєктів субмарин, а зараз його фахівці працюють над новим підводним човном п’ятого покоління під назвою “Хаскі”.
Паралельно з цим деякі провідні фахівці “Малахіту” б’ються над реалізацією принципово нової глобальної концепції, яка має забезпечити Росії панування над іншими державами, дозволити їй зайняти лідерство у видобутку корисних копалин в Арктиці, а також розподілити світ на сфери впливу між собою, американцями та китайцями.
Редакція 24 Каналу отримала для аналізу від приватної розвідувальної компанії Dallas понад 80 тисяч листів з пошти заступника головного конструктора з озброєння “Малахіта”, члена наукової ради Російської академії наук Андрія Курносова.
Про те, як Кремль ще у 2016 році готувався до захоплення Європи та планував масштабні диверсії, в який спосіб Москва збирається створювати хаос на планеті заради отримання провідної ролі у новій системі безпеки світу, а також до чого тут ідеолог війни Юрій Ковальчук і “Роснефть”, читайте у матеріалі.
“Оленятко Бембі”, тисячі мемів та години “сопливих” повідомлень: хто такий Андрій Курносов
Аби повноцінно розкрити амбіції Кремля щодо панування у світі, варто зануритися у світ автора надмасштабного проєкту Росії. 64-річний Андрій Олексійович Курносов (за даними Manticore, має паспорт серії 4005 із номером 833515, виданий 25 травня 2006 року відділом міліції Московського району Санкт-Петербурга) паралельно з роботою у конструкторському бюро працює завідувачем кафедри БА1 “Корабельне озброєння та морська робототехніка” Балтійського державного технічного університету “Военмех” імені Устінова, Санкт-Петербурзькому державному морському технічному університеті (СПБДМТУ), а також у некомерційній організації “Інноваційний інжиніринговий центр”.
Колишня дружина Курносова Олена Романова наразі має прізвище Анісімова та працює у Санкт-Петербурзькій філії АТ “Росэнергобанк”. Пара розвелася у 2013 році, маючи спільну дитину Наталію. Наразі вони майже не спілкуються. Що призвело до розставання подружжя, сказати важко. Ймовірно, Романова не витримала зраду Курносова, оскільки той закрутив палкий роман із на той момент викладачкою кафедри СПБДМТУ Наталією Зорніною.
Попри 22 роки різниці у віці, Курносов та Зорніна зустрічалися щонайменше з 2011 по 2016, а їх стосунки були своєрідними емоційними гойдалками – як для чоловіка, так і для жінки. Вони називали себе ОБ і ТМ – скорочення від Оленятка Бембі та Таємничого Макавіті (кіт-шпигун з книги англійського поета Томаса Стернза Еліота “Котознавство від Старого Опосума”, – 24 Канал).
Обмінювалися інтимними фото, подорожували до окупованого Криму, Таїланду, Мексики тощо.
Втім, в якийсь момент Зорніна зрадила Курносову зі своїм однолітком, після чого пара на якийсь час розійшлася. Конструктор настільки тяжко переживав розлучення, що 4 роки надіслав собі ж на пошту сотні “сопливих” листів з мемами та порадами, як будувати стосунки з жінками.
Періодично конструктор надсилав собі повідомлення на кшталт “Бажаю тобі спокійної ночі щодня”, а іноді – переходив в інший режим та надсилав собі голосові повідомлення. Одного вечора Курносов записав на диктофон роздумів про власне життя загальною тривалістю понад 90 хвилин.
Слухайте частину голосових повідомлень, надісланих одним із головних констркуторів російських підводних човнів:
Крім того, пошта інженера буквально завалена відправленими собі ж віршами різноманітних поетів, піснями Висоцького тощо.
Деякі з подібних повідомлень інженер відправляв Зорніній після розлучення, а на певні листи “Оленятко Бембі” навіть відповідала. Згодом коханці знову зійшлися, але обмежилися умовно відкритими стосунками та нечастими зустрічами, що подекуди тривають і досі.
Кілька тисяч повідомлень присвячені своєрідній “віддушині” конструктора – його собаці на прізвисько Урс. Німецький шпіц служить путінському прислужнику своєрідною компенсацією за любовні невдачі: Курносов влаштовує псу ароматичні ванни, возить на змагання, замовляє написання його портретів. Ба більше, вони навіть нібито “домовились” померти в один день.
Крім любовних історій та відверто трешових мемів, науковець зберігає на пошті свої багаторічні записи у щоденнику Daygram, які відрізняються плутаністю викладення думок, частою критикою Путіна, а також мріями про велич Росії.
Загалом усі 80 тисяч листів інженера є розсортованими по окремих теках, роках, темах та адресатах і дають змогу скласти психотип власника пошти: помішаний на контролі та порядку, не дуже впевнений у собі чоловік, що ховає комплекси у роботі та за читанням книг і поезії.
Росія працює над новою концепцією підводних баз, що дозволить їй контролювати океан
Хоча б умовний аналіз психологічного стану конструктора важливий для загального розуміння, які саме особи у Росії мають доступ до секретних технологій, беруть участь у розробці стратегічних озброєнь, а також офіційно володіють зброєю (Курносов має відповідну ліцензію та часто возить із собою і пневматичну, і вогнепальну).
Саме він відповідає за впровадження й розробку крилатих і балістичних ракет, а також систем обчислювання та ШІ і не тільки на підводні човни. Втім, робота згідно з посадовими обов’язками є для Курносова аж ніяк не основною. Оскільки певною мірою сенсом його життя останніх років є створення принципово нової стратегічної підводної системи, яка може повноцінно замінити собою цілий флот.
У своїй концепції, яку інженер почав вибудовувати ще у 2015-2016 роках, Курносов називає проєкт актором. Згідно з задумами конструктора, система являтиме собою модульно-блочну конструкцію, що здатна виконувати гідроакустичну, гідрологічну та навігаційну розвідки, займатися пошуком кабелів та інших об’єктів інфраструктури, а також слугувати цільовказівкою для безпосередньо ураження.
Також актор повинен нести на собі безпілотні літальні та підводні глибоководні апарати із функцією прихованої доставки груп спецпризначенців до місця диверсії, мати засоби ДРЛО та протиракетної оборони. При цьому він має бути достатньо невеликим, аби і не залишати по собі тепловий слід, і приховано переміщати модулі системи у стандартних морських контейнерах. Ба більше, невеликий екіпаж, згідно з концептом, має здешевити експлуатацію та збільшити автономність.
Ключовою характеристикою актора повинна бути його безкомпроматність. Згідно з військовою термінологією, це означає неможливість довести його належність тій чи іншій державі.
Окрім виключно військового призначення, що є для Кремля головним, актор повинен мати ще й цивільне пристосування. Ключовим у цьому є видобуток корисних копалин в Арктиці, а також очистка океану від сміття.
Москва хотіла домінувати в океані за гроші Заходу
До речі, саме на темі вирішення екологічних проблем Курносов та шанувальники його концепції збиралися залучати додаткове фінансування на реалізацію проєкту. При чому гроші росіянам мали б надходити від… західних корпорацій.
І якщо комусь здається, що настільки глобальна система, придумана одним інженером, геть виходить за рамки здорового глузду та можливостей Росії, то це зовсім не так. Справа в тому, що ідея Курносова отримала дуже високопоставлених прихильників.
Одним із них є Андрій Безруков, радник керівника “Роснефти”, професор кафедри прикладного аналізу міжнародних проблем МДІМВ (МГИМО), а також член президії Ради із зовнішньої та оборонної політики.
Андрій Безруков відомий радянський російський шпигун, що за легендою був канадцем Дональдом Гітфілдом. Разом зі своєю колегою та дружиною Оленою Вавиловою (Трейсі Лі Фоулі) він понад 20 років жив за межами СРСР, у Чехії, Франції, та Канаді. Довгий час працював у Штатах у консалтинговій агенції та спілкувався з впливовими політиками і підприємцями. Після викриття подружжя повернули до Росії у рамках обміну. Діти Безрукова та Вавилової через суд довели, що не були причетні до роботи на ворожу країну, нічого не знали про роботу батьків, та навіть не чули від них російської мови. Обидва сини шпигунів захотіли жити на Заході, але згодом нібито переїхали до країни-агресорки.
Із цим вкрай впливовим персонажем Курносов спілкувався протягом багатьох років.
Через нього він отримав не лише безліч важливих контактів серед керівників оборонних компаній та бізнес-гігантів, але й навіть політичну підтримку Юрія Ковальчука. Того самого, що здатен напряму впливати на Путіна, просувати будь-які божевільні ідеї та отримувати схвалення на їх реалізацію.
У квітні 2018 Курносов писав Безрукову, що актор має бути ще й засобом базування надважких роботів для засвоєння світового океану. Із розміщенням платформ для будівництва морської робототехніки у союзних для Москви країнах Латинської Америки, Африки тощо для своєрідного “експорту безпеки”.
Зрозуміло, що масштабний проєкт, який затіяв путінський конструктор, неможливо впровадити у життя за кілька років. Особливо складно його реалізувати в умовах санкцій, накладених на Росію після 2022 року. Та й економічно Кремль почувається вкрай нестабільно. Проте щонайменше певну частину концепції Курносова та його божевільних поплічників Москва вже втілила.
Як Росія ще у 2016 році готувалася до диверсій у Європі та захоплення Арктики
Одним із ключових факторів, при яких Росія мала б відігравати ключову безпекову роль у світі, за задумами Путіна та його оточення, мала б стати низка кризових ситуацій: економічні перипетії, кібервійни, техногенні катастрофи, неконтрольована міграція та війни.
Ковальчуки, Безрукови та інші ідеологи слушно спрогнозували, що найбільший попит на безпеку можна спостерігати саме у час загрози. Росію представники її влади розглядали саме як певного експортера безпеки інших країн, однак для того, щоб до Кремля зверталися за гарантіями, Москві потрібно було провокувати ті самі кризові ситуації.
Таку концепцію, в основу якої Курносов закладав своє бачення актора, сформулювали російські політики, ідеологи та бізнес-гіганти ще у 2016 році. Представляли її під час закритої сесії засідання міжнародного дискусійного клубу “Валдай”.
У презентації росіяни прямо вказували, що у випадку певних криз інші країни будуть шукати альтернативних Штатам постачальників технологій та безпеки.
При цьому Кремль у такому перерозподілі світу практично не брав до уваги Китай.
Паралельно з напрацюванням стратегії, згідно з якою Росія має спровокувати низку криз, а потім героїчно запропонувати шлях до виходу з них, Курносов та Безруков із компанією активно вивчали схеми прокладання кабелів зв’язку.
Росія має план розподілу світу до 2035 року
То ж чи варто розглядати численні диверсії, що наразі вчиняє Кремль за допомогою “тіньового флоту” як ситуативні операції заради залякування Заходу та стримування підтримки України? Чи вони є наслідком достатньо ретельно продуманої стратегії, націленої на підрив глобальної безпеки світу? Питання, мабуть, риторичні, особливо якщо розглядати їх у контексті подальших планів Москви. Їх можна чітко побачити у презентації від 2020 року, створеної Андрієм Безруковим зокрема і за участі Курносова, для форуму Агенції стратегічних ініціатив та Росконгресу.
І хоча путінські поплічники аж ніяк не вписували у план повномасштабне вторгнення в Україну, а також передрікали розпад Євросоюзу у 2023 році, вони достатньо чітко передбачили початок нової Холодної війни, кібервійну, а також перехід США до так званого “нео-рузвельтаріанства” зі зміною зовнішньої політики під назвою “Доктрина Монро 2.0”.
Доктрина Монро — зовнішньополітична декларація США, яку проголосив у 1823 році президент Джеймс Монро. Концепція документа полягала у принципі “Америка для американців” і поділяла сфери впливу Америки та Європи. Доктрина забороняла європейським державам втручатися у внутрішні справи держав Західної півкулі та гарантувала невтручання США у конфлікти Європи.
Ще більш цікавим виглядає планування розподілу країн за сферами впливу, де світ має перетворитися на умовні острови з двома чи трьома центрами впливу. Росії при цьому обрали місце центру прийняття рішень у Євразії та творця нового техноблоку. Під п’ятою Кремля, згідно з задумами та прогнозами, мало б опинитися пів Європи. Лише на Францію, Іспанію, Італію, Швецію та Норвегію з Німеччиною мав би залишитися рівноцінний вплив Вашингтона та Москви.
Не тільки Трамп: Путін також зазіхає на Гренландію
Як, доречі, і на Гренландію, яка цікавить Кремль у контексті захоплення Арктики з її ресурсами. Сполучені Штати Америки у баченні російських діячів до 2035 року мають бути розділені на два полюси: англомовну північ та іспаномовний південь.
При цьому левову частину Південної Америки, майже весь так званий Ближній Схід та багато країн Африки путінські однодумці віднесли до так званої “діри” – місць постійних конфліктів та нестабільності. Таку ж роль до повномасштабного вторгнення Москва готувала для Донбасу.
Росія адаптується, але не змінює планів
Зрозуміло, що на п’ятому році великої війни проти України, коли Росія провалила всі свої стратегічні цілі по захопленню Києва за три дні, ні про яке створення Євразійського острова з центром у Москві взагалі не може йтися. Проте усі дії Кремля показують, що ані Путін, ані його ідеологи взагалі не відмовилися від амбітних планів, складених ще у 2020.
Попри відверто шалені проблеми з економікою, росіяни просто адаптуються під ситуацію, яка склалася. І намагаються діяти так, щоб довести Євросоюз до фактичного розпаду, а НАТО – до неспроможності діяти одним цілим.
Підігруючи Трампу з його доктриною Монро 2.0, розхитуючи ситуацію у Німеччині, Франції, Італії та інших державах за допомогою своїх політичних проксі. Москва продовжує свою диверсійно-терористичну діяльність у морі, запускає безпілотники у повітряний простір сусідніх з Україною країн, розпалює конфлікти в Африці, передає Ірану розвідувальні дані для ударів по базах США, та всіляко підігріває будь-яку нестабільність у кожному регіоні, де має вплив.
Амбітні проєкти типу створення міждоменного актора для панування в океані не є згорнутими. Це означає, що без рішучої протидії, реально працюючих санкцій та постачання західних технологій росіяни можуть якщо не повністю досягти успіху, то щонайменше остаточно підірвати світовий безпековий устрій.
