Нове розслідування Dallas проливає світло на заплутані мережі постачання, за допомогою яких підсанкційні автократії обходять обмеження для закупівлі військових компонентів, та показує постаті тих, хто робить це можливим.
Санкції та співпраця з російським ВПК
Мінський автомобільний завод (MAЗ) – найбільший виробник вантажівок у Білорусі та один із символів промислової спадщини країни – впродовж десятиліть балансує між цивільним виробництвом і військовими замовленнями. Заснований одразу після Другої світової війни, МАЗ швидко став ключовою ланкою радянського оборонно-промислового комплексу. Підприємство виробляло не лише потужні вантажівки, а й спеціалізовану військову техніку, яка становила основу стратегічних сил СРСР.
МАЗ був і залишається відомим як найбільший у світі виробник транспортерів пускових установок (TEL) для міжконтинентальних балістичних ракет – платформ, що перевозили радянський, а згодом і російський ядерний арсенал упродовж холодної війни та після неї. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року, МАЗ став важливою ланкою у розгалуженій мережі обходу санкцій, що охоплює три континенти та об’єднує деякі з найбільш підсанкційних режимів світу.
Скріншот офіційного сайту з інформацією про керівництво МАЗ
Із 2021 року МАЗ перебуває під західними санкціями за роль у підтримці авторитарного правління Олександра Лукашенка та причетність до агресивної війни Росії. У березні 2023 року Міністерство фінансів США посилило ці заходи, внісши МАЗ до списку спеціально визначених громадян (SDN) – найсуворішої категорії економічних санкцій, яка фактично забороняє всі операції з американськими особами чи організаціями та заморожує будь-які активи, доступні в юрисдикції США.
Тиск не обмежується лише підприємством: генеральний директор МАЗу Валерій Іванкович, разом із іншими високопосадовцями компанії, також потрапив під індивідуальні санкції. Це підкреслює, що західні уряди розглядають керівництво заводу не як нейтральних технократів, а як активних пособників білоруського режиму та військових зусиль Росії.
Проте, замість обмежити діяльність МАЗу ці санкції, схоже, лише переформатували роботу заводу. Компанія посилила свою інтеграцію в російський військово-промисловий комплекс через угоди про спільне виробництво, програми локалізації й те, що Москва називає “імпортозаміщенням” – бюрократичні евфемізми для тотальної мілітаризації виробничих потужностей Білорусі.
З початком повномасштабного вторгнення російські війська в Україні масово використовують вантажівки білоруського виробництва для логістичної підтримки, компенсуючи катастрофічні втрати своїх “КАМАЗів” та “Уралів”. Масштаби цієї інтеграції стрімко зросли: станом на січень 2026 року Росія та Білорусь розширили співпрацю з початкових 25 “дорожніх карт” (станом квітень 2024 р.) до 27 активних проектів імпортозаміщення загальною вартістю 105 мільярдів рублів (приблизно $1,1 млрд), що фінансуються за рахунок пільгових російських державних кредитів. Ці проекти охоплюють стратегічні сектори, включаючи виробництво автомобілів, мікроелектроніки та боєприпасів.
За оцінками українських спецслужб, понад 80 відсотків білоруських промислових підприємств наразі виконують оборонні замовлення Росії. Це фактично завершує перетворення країни на головну західну виробничу базу Москви під ідеологічною парасолькою “технологічного суверенітету” – терміну, що маскує колоніальну економічну підпорядкованість, загорнуту в мову партнерства.
Посередник: Алєксєй Адамович
Аби побачити, як ця система діє на практиці – як підсанкційні структури отримують критично важливі компоненти, як платежі минають фінансові обмеження та як окремі люди маневрують на межі легальної комерції й міжнародної злочинності, – варто звернутися до кейсу Алєксея Адамовича. Це 47-річний білоруський інженер, чия кар’єра наочно демонструє операційну логіку сучасних схем обходу санкцій.
Адамович народився у 1978 році, прийшов на МАЗ у 1999 році молодшим інженером і за два десятиліття впевнено піднявся до одного з ключових технічних управлінців. Його особова справа свідчить про компетентного, уважного до деталей професіонала, який накопичив глибокі знання про виробничі процеси МАЗу, технічні характеристики та – що найважливіше – механізми закупівель і мережі постачальників. До 2018 року він обійняв посаду провідного інженера-конструктора у відділі головного конструктора. Того ж року МАЗ номінував його на нагороду “Кращий працівник”.
Характеристика та професійні досягнення Аляксея Адамовича для висунення на звання “Кращий працівник МАЗ”
Скріншот сайту Михановицького логістичного центру
Ця траєкторія різко змінилася у 2023 році. Адамович офіційно обійняв посаду начальника комерційного відділу ВАТ “Михановицький логістичний центр” (МЛЦ) – пов’язаної з державою структури, яка, за оцінками фахівців з комплаєнсу, виконує функцію компанії-прикриття. Формально МЛЦ позиціонується як звичайний логістичний хаб, однак на практиці забезпечує закупівлі для виробничих ліній МАЗу, створюючи видиму дистанцію між підсанкційним виробником і його мережею постачальників. Така схема дозволяє МАЗу проводити транзакції, які інакше призвели б до негайного застосування санкцій, фактично “відмиваючи” комерційні відносини через посередників.
Методи комунікації Адамовича розкривають заходи безпеки білоруського апарату обходу санкцій. На відміну від західних бізнесменів, Адамович веде ділове листування через анонімну безкоштовну електронну пошту, зареєстровану як “Алексей Алексей” ([email protected]) – навмисно знеособлений профіль, який міг би належати будь-кому. Для досвідченого менеджера, що координує багатомільйонні контракти, така анонімність є продуманим вибором.
Російський зв’язок: озброєння для «Уралу»
Військові вантажівки «Урал» із символами «V» та «Z», які використовуються російськими силами у війні проти України
Із 2023 року Адамович виконує роль важливого посередника, що з’єднує підсанкційних російських виробників з азійськими постачальниками компонентів – роль, яка робить його незамінним для військових зусиль Москви. Його найважливішим клієнтом є автомобільний завод “Урал” (УралАЗ), що базується в місті Міас Челябінської області Росії та виробляє військові вантажівки для збройних сил ще з 1944 року.
УралАЗ посідає центральне місце в оборонно-промисловій базі Росії. Підприємство випускає серії “Урал-4320” та “Урал-63706” “Тайфун-У” – важкі військові вантажівки та бронеавтомобілі з захистом від мін, які є основою логістики сухопутних військ РФ. Із початком повномасштабного вторгнення Росія зазнала катастрофічних втрат цієї техніки: тисячі вантажівок “Урал-4320” були знищені або захоплені.
Попри мільярдне державне фінансування, виробничі потужності УралАЗу залишаються критично залежними від іноземних компонентів, зокрема китайських.
Команда Dallas ознайомилася з листуванням між менеджерами із закупівель УралАЗу – Оленою Міхєєвою ([email protected]) та Єлизаветою Заніною ([email protected]) – та Адамовичем. Комунікація зосереджена на технічних характеристиках карданних валів та ШРУСів – критичних елементів трансмісії, що піддаються екстремальним навантаженням у бойових умовах.
Адамович обговорює оплату китайського контракту через підсанкційний банк “Союз” із менеджером “УралАЗу”
В одній із переписок Адамович та Міхєєва обговорюють структуру оплати за приводні вали від китайського постачальника Xi’an Xin Sanming Auto Parts Co. Оскільки банк УралАЗу – “Ингосстрах Банк” (у минулому “Союз Банк”) – потрапив під санкції, доларові розрахунки стали неможливими. Рішенням став перехід на китайські юані – обхідний шлях, що дозволяє не використовувати доларову інфраструктуру.
Специфікація замовлення за контрактом і дозвіл на здійснення переказу в іноземній валюті між УралАЗ та Xi’an Xin Sanming Auto Parts
Військові компоненти під цивільним маскуванням
Кейс компанії Xi’an Xin Sanming Auto Parts Co. ілюструє роль китайських виробників у підтримці російського ВПК. Підприємство з міста Сіань офіційно виробляє компоненти трансмісії для цивільного транспорту. Проте внутрішні маркетингові матеріали, проаналізовані Dallas, свідчать про інший фокус: у презентаціях для російського ринку компанія відкрито вказує, що її продукція підходить для військового застосування.
Презентація Xi’an Xin Sanming Auto Parts для російського ринку
Подальше листування розкриває ще складніші схеми обходу санкцій: менеджер УралАЗу Олена Міхєєва та Адамович обговорювали пропозицію китайської компанії створити дочірнє підприємство у вільній економічній зоні “Мінськ” у Білорусі. Це дозволило би проводити всі поставки та розрахунки через білоруську юрисдикцію, додаючи ще один рівень юридичної плутанини для органів, які контролюють дотримання санкцій.
Приклад можливого обходу санкцій, обговорюваного між Адамовичем та менеджером УралАЗ
Адамович представляє “Shanghai GROUP” з метою закупівлі паливних баків для вантажівок
У межах іншої угоди Адамович виступав представником ТОВ “Шанхай ГРУП” – структури, створеної у 2023 році у Волгоградській області РФ зі статутним капіталом лише 10 000 рублів (~$100), через яку закуповувалися паливні баки у Камського моторного заводу в Татарстані. З лютого 2022 року Росія створила тисячі таких посередників.
Унікальність Адамовича полягає в тому, що завдяки інженерній освіті він виступає не просто агентом із закупівель, а технічним посередником, здатним оцінювати специфікації та якість деталей. Ця фаховість у поєднанні з довірою з боку білоруських спецслужб робить його ключовою фігурою в системі обходу санкцій.
Довірена особа: схвалення КДБ та глобальна мобільність
У білоруській системі зовнішньоекономічна діяльність підсанкційних гігантів на кшталт МАЗу не відбувається без нагляду держави. КДБ Білорусі здійснює контроль через систему дозволів на закордонні поїздки та торгівлю товарами подвійного призначення. Свобода дій Адамовича свідчить про його привілейоване становище як довіреної особи режиму.
За даними авіакомпанії “Аерофлот”, у 2024 році Адамович отримав “Золотий статус” програми лояльності, що вимагає інтенсивних міжнародних перельотів. Лише у серпні 2025 року він відвідав Пекін, Веньчжоу, Сіань та курортну Санью (останню – разом із дружиною та двома дітьми), що свідчить про значні фінансові можливості та офіційний дозвіл на виїзд сім’ї.
Адамовичу надано золотий статус учасника програми лояльності авіакомпанії “Аерофлот” у 2024 році
Бронювання перельоту до Пекіну і назад
Для порівняння: пересічні білоруси стикаються з суворими обмеженнями на пересування, а багатьом опозиціонерам взагалі відмовляють у видачі паспортів.
Європейський шлях: “Карта поляка”
Незважаючи на лояльність до Лукашенка та участь у військових поставках РФ, Адамович одночасно готує стратегію відходу: він прагне отримати польське громадянство. Матеріали, розглянуті Dallas, підтверджують, що Адамович реєструвався на офіційну співбесіду в польському консульстві в Мінську для отримання Карти поляка (Karta Polaka) – документа, що видається особам з польським етнічним корінням.
Реєстрація на співбесіду в Польське консульство в Мінську
Він відкриває шлях до постійного проживання в Польщі та подальшого швидкого отримання громадянства за прискореною процедурою, яка зазвичай триває лише один рік. У заяві Адамович вказав, що його дід і бабуся були громадянами Польщі, і надав архівні докази їхньої присутності у списках виборців до Сейму.
Цей випадок показує серйозну прогалину в санкційному контролі: у той час як санкції фокусуються на олігархах, операційні фахівці, що забезпечують ці схеми, вільно пересуваються західними юрисдикціями. Dallas повідомить польські служби безпеки про кейс Адамовича та надасть детальну інформацію про його діяльність.
Пхеньянський зв’язок: Білорусь зустрічає Північну Корею
Листування між “Алексеем” із “Михановицького логістичного центру” (МЛЦ) та представником підприємства КНДР
Найсерйознішим викриттям є участь Адамовича у закупівлі компонентів з Північної Кореї для МАЗу. Масив даних, перевірений Dallas, підтверджує, що МАЗ замовляв значні партії деталей у пхеньянської компанії Chosun Kyonghun 1, яка перебуває під повним контролем влади КНДР.
Адамович і представник підприємства КНДР обговорюють замовлення МАЗ
Перелік закупівель на 2025 рік включає високоточні системи рульового управління, складні електронні модулі, поліуретанові шланги для систем вихлопу (SCR) та елементи підвіски. Це не поодинокі закупівлі, а систематична співпраця. Згідно з міжнародним правом, такі дії є прямим порушенням резолюцій Ради Безпеки ООН 2397 та 2375, які забороняють будь-яку торгівлю з північнокорейськими державними структурами.
Ці резолюції не мають “сірих зон” чи технічних лазівок: торгівля категорично заборонена. Більше того, у санкційному праві такі транзакції кваліфікуються як порушення per se – самого факту угоди достатньо для переслідування. Адамовичу особисто загрожує до 20 років ув’язнення та величезні штрафи згідно з законодавством США.
Китайські посередники
Архітектори схеми не проводили торгівлю напряму. МАЗ укладав контракти з Shenyang Raimond Industrial Co., зареєстрованою в Шеньянській зоні вільної торгівлі в Китаї. Проте реальність є іншою: Адамович веде всі справи безпосередньо з Цой Чхором – громадянином КНДР, який є фактичним операційним координатором Chosun Kyonghun 1.
Лист адресовано Алєксею як представнику “Михановицького логістичного центру” (МЛЦ)
Контракти для МАЗ укладалися з китайським посередником
Проблеми з якістю північнокорейських рульових коліс для МАЗу
Чхор особисто погоджує технічні специфікації, проводить інспекції якості та координує фінансові розрахунки. У цій архітектурі китайська компанія функціонує лише як “обгортка”, створена виключно для приховання північнокорейського походження товарів. Провінція Ляонін, де розташований Шеньян, давно стала головним географічним хабом для незаконних операцій КНДР. За оцінками експертів, понад 90% міжнародної торгівлі Північної Кореї проходить через Китай, переважно через таких посередників у прикордонних регіонах.
Контракт в Іваново: північнокорейська праця
Адамович і Чхор обмінюються контрактом про навчання північних корейців “швейному виробництву” в Росії
Особливої уваги у листуванні Адамовича й Чхора заслуговує контракт між компанією “Кьонхин 1” та російським підприємцем Іваном Павловичем Нікіфоровим. П’ятирічна угода передбачає “навчальну поїздку” для 460 північнокорейських студентів, які нібито вивчатимуть швейне виробництво у російському місті Іваново.
Структура оплати свідчить про те, що навчання є лише прикриттям для чогось іншого – ймовірно, військового призначення. Угода передбачає виплати у розмірі $500 для “студентів”, $600 для “співробітників” та $700 для “директора”.
Контракт КНДР з російським індивідуальним підприємцем Нікіфоровим.
Додаток до контракту щодо фінансової компенсації
Завантажити повний договір
계약서 договор ИП.pdf
Ці цифри не мають нічого спільного з освітніми програмами, особливо враховуючи, що офіційна зарплата в КНДР становить близько $1-3 на місяць, а більша частина заробленого за кордоном конфіскується режимом. Цей аспект діяльності Адамовича пов’язує Білорусь не лише з обходом санкцій, а й з участю у примусовій праці та торгівлі людьми.
Документальний слід обходу санкцій
Банальність згаданого у розслідуванні листування підкреслює прикру реальність: мережі обходу санкцій працюють завдяки зусиллям компетентних професіоналів, які виконують звичайні технічні завдання. Адамович не вважає себе торговцем зброєю; він діє як спеціаліст із закупівель, що вирішує логістичні проблеми. Проте результат його роботи – це вантажівки, які російські війська використовують для знищення українських міст. І це перетворює його фаховість на співучасть у воєнних злочинах.
Кейс Адамовича також викриває слабкість західної архітектури санкцій. Попри статус SDN, МАЗ продовжує закупівлі та міжнародні розрахунки. Попри свою роль у військових поставках, Адамович вільно подорожує Євросоюзом та претендує на паспорт країни ЄС. Попри заборону торгівлі з КНДР, компоненти з Пхеньяна безперешкодно надходять через китайських посередників до білоруських заводів.
