Аналітично-розвідувальна компанія Dallas отримала конфіденційну презентацію «Роснєфті» — ключового гравця російського нафтового ринку — під назвою «Системи захисту від несанкціонованого застосування БПЛА на об’єктах компанії».
Із 2012 року компанію, що давно вважається стратегічним важелем впливу Кремля, очолює Ігор Сєчін — один із найближчих союзників Путіна. НПЗ «Роснєфті» забезпечують близько третини російського видобутку нафти, і системне ураження її переробних потужностей прямо впливає на потік доходів, що фінансують війну Росії проти України. У травні 2024 року Сєчін навіть звернувся до прем’єр-міністра Мішустіна з проханням надати податкові пільги для компенсації витрат на захист НПЗ.
Доповідь 2026 року підготовлена спільно «Роснєфтью», «Росгазіфікацією» — афілійованим із «Роснєфтью» холдингом, який керує дочірніми сервісними підприємствами, що обслуговують інфраструктуру НПЗ, зокрема ремонти після атак, — а також ТОВ «Оргенергокапітал», підрядником із монтажу будівельних риштувань, який працює в корпоративній орбіті «Роснєфті». Залучення останнього на багатьох НПЗ компанії підтверджує, що протидронову оборону там розглядають як серйозний інженерний виклик.
Документ розкриває всю повноту стратегії фізичного захисту «Роснєфті» від українських ударних дронів: моделі загроз, яких вона побоюється; імпровізовані бар’єри, які пропонує; конструктивні обмеження, які визнає; та організаційні заходи, які рекомендує. Після двох років прицільних ударів, презентація показує нафтового гіганта, що намагається захистити об’єкти вартістю в мільярди за допомогою будівельних риштувань, морських контейнерів і сталевих тросів. І зрештою визнає жорстку реальність: «Фізичний захист є набором конструктивних заходів, що не гарантують безпеку об’єктів захисту. Рішення не виключають вибухове навантаження та осколкове ураження».
Масштаб проблеми: два роки ударів
Системна кампанія України проти російської нафтової інфраструктури почала набирати обертів у січні 2024 року й ще більше посилилась у 2025-му. Рязанський НПЗ — флагман «Роснєфті» потужністю 17,1 мільйона тонн на рік — лише протягом 2025 року зазнав дев’яти підтверджених ударів. Серед інших об’єктів «Роснєфті», уражених за ці два роки: Афіпський, Комсомольський, Куйбишевський, Новокуйбишевський, Саратовський, Сизранський, Туапсинський, Уфимський НПЗ та «Уфанафтохім».
План оборони «Роснєфті»
Документ, отриманий Dallas, системно деталізує концепції фізичного захисту, розроблені нафтовою компанією вартістю 73 мільярди доларів. У кожному розділі розкриваються не лише запропоновані рішення, а й слабкі місця, які визнають самі інженери.
Модель загроз
Презентація починається з визнання ключової проблеми: наявні засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) та вогневого ураження ефективні лише проти керованих БПЛА на висоті понад 35 метрів. Натомість українські далекобійні ударні дрони діють автономно — за заздалегідь запрограмованими GPS-координатами й без будь-якого радіозв’язку з оператором, який можна заглушити. Інакше кажучи, активні засоби оборони «Роснєфті» безсилі проти цієї загрози — тож уся презентація зосереджена на пасивних фізичних бар’єрах.
Наявний досвід використання пасивного захисту на російських енергетичних об’єктах підтверджує ці оцінки. Зокрема, протидронові сітки у Великих Луках не змогли зупинити український удар у лютому 2026 року.
Вісім рішень, вісім провалів
Запропоновані «Роснєфтью» захисні конструкції
Доповідь пропонує вісім різних конструкцій фізичного захисту, зібраних із того, що є під рукою: сталеві троси, будівельні риштування, морські контейнери, секції баштових кранів та бетонні панелі. Жодна з них не є спеціалізованою інженерною розробкою, стійкою до вибуху. Наскрізна тема — наполегливість «Роснєфті» в уникненні класифікації будь-якої конструкції як «капітального будівництва». Причина не інженерна, а бюрократична: щоб не проходити обов’язкову державну експертизу та не отримувати дозволи на будівництво, які затягнули б процес на місяці. Це робить конструкції вразливими до вже відомої тактики: перший удар пошкоджує або валить опорну конструкцію, а другий — влучає у відкритий об’єкт.
| Рішення | Опис | Визнані експертами «Роснєфті» слабкі місця |
| Тросові загородження навколо резервуарів | Тросово-сітчасте огородження (40×40 см) навколо резервуарів (РВС) на стійках з труб | «Не стійка до осколків від БПЛА»; захищає лише від мультироторних дронів |
| Каркас із будівельних риштувань | Модульні металеві риштування, що зводяться на 5 м вище покрівлі резервуара | «Відсутність достатнього об’єму лісів для захисту об’єктів Компанії»; «висока вартість рішень» |
| Стіни з морських контейнерів (дальній рубіж) | Стіни висотою 20–36 м зі штабельованих 20/40-футових контейнерів з тросовим заповненням із кроком 40 см | Ще не пройшли дослідно-промислових випробувань; потрібно тисячі контейнерів на один НПЗ |
| «Шатрова» конструкція над резервуарним парком | Тросово-сітчастий накривний шатер на контейнерних опорах (центральна стійка 21 м) | «Складнощі при гасінні пожежі»; «високі снігові навантаження» |
| Каркас із секцій баштових кранів | Перепрофільовані кранові секції — 4 опори з фермовими перемичками, троси з кроком 1 м | Кожна установка потребує індивідуального проєктування; спирається на поверхневі фундаменти або відтяжки |
| Триступеневий захист колонного обладнання | 1-й бар’єр: тросові екрани на 1–1,5 м від площадок; 2-й: сітки (комірка 40×40 мм); 3-й: кевларове/арамідне обгортання | «У разі детонації руйнування неминучі» |
| Тросове огородження насосних станцій | Троси діаметром 6 мм із кроком 500 мм на виносних кронштейнах | Призначене лише для руйнування корпусу дрона — ніяк не впливає на бойову частину |
| Залізобетонні панелі | Залізобетонні стінові панелі замість профільованих листів вітрозахисного огородження насосних | Стосується лише насосних станцій — найменш цінної категорії цілей |
Імпровізовані рішення «Роснєфті»
Окрім фізичних бар’єрів, презентація рекомендує чотири додаткові заходи: задимлення при виявленні загрози, мобільні укриття для персоналу, зменшення запасів нафтопродуктів із постійною ротацією заповнених резервуарів та обгортання кевларовими матами критичних вузлів трубопроводів.
Рекомендація про задимлення суперечить сама собі: той самий документ визнає, що засоби РЕБ діють лише проти «керованих» БПЛА, тоді як дрони з GPS-навігацією не потребують візуального наведення, а сучасні українські дрони дедалі частіше мають інфрачервоні камери, які бачать крізь дим. Пропозиція зменшити запаси палива — є визнанням того, що удари будуть успішними. Кевларовий захист так само необґрунтований: сама «Роснєфть» визнає, що у відкритих джерелах не знайдено інформації про його ефективність.
Розвідувальна цінність для України
Публікація даної презентації — водночас і зізнання, і дорожня карта. Зізнання в тому, що Росія неспроможна захистити свою енергетичну інфраструктуру. І дорожня карта для тих, хто шукає найцінніші об’єкти на будь-якому НПЗ — високі колони для очищення нафти, установки для розщеплення важких фракцій і обладнання для покращення якості пального.
Технічні деталі документа мають пряму оперативну цінність. Доповідь відкрито повідомляє точні розміри отворів, через які атакуючий дрон може обійти зовнішній тросовий захист. Наприклад, проміжок між тросами по всій системі — 40 см (дальній рубіж) та 50 см (насосні станції). Будь-який дрон із поперечним перерізом менше 40 см — а це більшість FPV-дронів — теоретично може пройти крізь сітку загородження. Максимальна висота бар’єру — 36 метрів (три контейнери один на одному). Якщо дрон наближається під крутим кутом і вище цієї висоти, він може перелетіти через периметр.
Крихкі конструкції
Щоб уникнути класифікації як «капітальне будівництво», майже всі запропоновані конструкції спираються на поверхневі фундаменти, відтяжки або контейнерні основи без жорсткого закріплення. Це робить їх вразливими для тактики подвійного удару: перший — пошкоджує або валить опорну конструкцію, другий — влучає в незахищений об’єкт. Використання труб для несучих елементів лише посилює проблему — сам документ визнає, що труби «важкозварювані» і «не забезпечують вимог з ударної в’язкості для несучих конструкцій». Стійки, що тримають троси, можуть не витримати навіть вибуху поблизу.
Уроки «Роснєфті» для країн Перської затоки
Цей аналіз становить особливий інтерес для країн Перської затоки, стурбованих захистом енергетичної інфраструктури від іранських дронових та ракетних загроз. Фундаментальний виклик, із яким стикається «Роснєфть» — це оборона великих, стаціонарних, легкозаймистих промислових об’єктів від автономних високоточних боєприпасів — ідентичний загрозі, що нині стоїть перед Saudi Aramco, QatarEnergy та ADNOC з боку Ірану.
Презентація «Роснєфті» демонструє, що пасивні фізичні бар’єри, навіть значного масштабу й вартості, не забезпечують надійного захисту від сучасних дронових загроз — висновок, який підтверджує доцільність інвестицій у ешелоновану активну протиповітряну оборону замість статичних бар’єрів.
