Після удару по Азовському оптико-механічному заводу сьогодні, 26 вересня, Dallas Analytics публікує нові деталі щодо ролі підприємства у російському ракетному виробництві — факти, які раніше не потрапляли у відкритий доступ. Внутрішня документація викриває завод, інтегрований у виробничі ланцюги щонайменше семи російських ракетних програм: від стратегічної крилатої ракети Х-101 та авіаційної ракети великої дальності Р-37М до балістичної ракети середньої дальності «Орєшнік» та інших балістичних систем. Офіційна публічна вивіска заводу як постачальника танкових прицілів, далекомірів та тепловізорів більше не витримує жодної перевірки його ж внутрішніми документами.
Документи
Масив даних здобутий Dallas Analytics включає внутрішнє листування, матеріали державних контрактів та графіки кооперації АТ «Азовський оптико-механічний завод» (зареєстрованого за адресою: м. Азов, вул. Промислова, 5). Документи охоплюють період із квітня 2023 по березень 2025 року та містять бланки чотирьох підприємств: самого АОМЗ; Корпорації «Тактичне ракетне озброєння» (КТРО) — державного холдингу, якому належить завод і який розробляє більшість російських тактичних ракет; Мічурінського заводу «Прогрес»; а також конструкторського бюро «Курганприбор». До матеріалів додається графік постачання комплектуючих, що налічує понад сімдесят позицій.
Документообіг такого рівня проходить під постійним державним наглядом. Листи КТРО адресовані одночасно генеральному директору заводу та начальнику 549-го військового представництва — офіцеру Міноборони РФ, дислокованому безпосередньо на АОМЗ для приймання готової продукції. Це трафік державного оборонного замовлення (ДОЗ), а не цивільні комерційні угоди.
Ключовим документом є лист від 9 вересня 2024 року. Заступник генерального директора АОМЗ з комерційних питань звертається до комерційного директора КТРО Валерія Омельченка з інформацією «в межах забезпечення програми 2025 року» за сьома державними контрактами. П’ять із них були підписані ще у 2022 році, у перший рік повномасштабного вторгнення, і продовжували визначати завантаження заводу через два з половиною роки.
План виробництва
Основна суть міститься у двосторінковому додатку. Сімдесят один рядок пов’язує кожне найменування, виготовлене АОМЗ складання з конкретним підприємством-постачальником електронних компонентів, із зазначенням кількості, нормативів встановлення на виріб та обсягів фінансування. Загальний обсяг компонентної бази під програму 2025 року становить 583,6 млн рублів, з яких 497,6 млн вже були виплачені у вигляді авансів.
Цей додаток також розкриває реальні обсяги виробництва блоків автоматики польоту для Х-101, Х-35У та лінійки Х-59/Х-69. Це і є виробничий план заводу, відтворений на основі його власної специфікації матеріалів.
Візьмемо ракету Х-101 — нині основну для російської стратегічної авіації, яку розробляє МКБ «Радуга», запускають бомбардувальники Ту-95МС і Ту-160 та якою масовано обстрілюють українські міста й енергетику. АОМЗ виготовляє для неї два критичні блоки. Перший — навігаційний лідар «Отблеск», активний оптичний датчик, який утримує ракету на курсі в умовах, коли українські засоби РЕБ придушують супутникову навігацію. Другий — блок автоматики польоту, що відповідає за логіку роботи систем ракети та керування рулями. І завадозахищена навігаційна частина, і автопілот сходять з конвеєрів одного й того ж заводу, і альтернативних постачальників для них немає.
У додатку вказано сорок чотирьох постачальників, які повністю відображають структуру російської радіоелектронної промисловості: «Гіріконд», «Елеконд» та «Плескава» постачають конденсатори; «Еркон» — резистори; «Мікрон», «Пульсар», «Протон» та «Кремній ЕЛ» — напівпровідники; «Електросоединитель», «Елекон» та «Копир» — роз’єми; «Северная заря» — реле; «Оптрон» — оптопари; а «Сапфір», «Прогрес» та «У-УППО» закривають високоточний сегмент.
Одна з позицій взагалі не є виробником. ТОВ «ТРВ-Инжиниринг» — закупівельна структура самого холдингу КТРО, яку раніше неодноразово фігурували в розслідуваннях як канал імпорту іноземної мікроелектроніки — вказана як постачальник мікросхем для навігаційного комплексу Х-101. Канал сірого імпорту тут прямо внесений до заводської специфікації матеріалів.
Лінійка для Су-57
Окремий блок листування визначає АОМЗ як складальника та постачальника ключових вузлів для «виробу 760К(Л)». У документах він ідентифікований як модифікація сімейства ракет «повітря — повітря» Р-74 розробки КБ «Вымпел» (основними розробниками авіаційного озброєння в РФ), що входить до комплексу озброєння винищувача п’ятого покоління Су-57.
«Орешник»
Ті ж внутрішні документи відводять АОМЗ місце в ланцюгу системи наведення балістичної ракети «Орешник» — носія ядерної зброї середньої дальності, який Путін використовує швидше для політичного сигналу НАТО, ніж як реальну зброю на полі бою. Про гіроскопічний блок ГУ-503 для цієї системи та причини його похибок Dallas Analytics вже повідомляв раніше.
П’ятсот на рік
Лист КТРВ № 69/6761 від 4 березня 2025 року з грифом «ТЕРМІНОВО!!!» інформує керівництво АОМЗ про те, що Повітряно-космічні сили РФ звернулися з вимогою збільшити з 2026 року обсяги постачання продукції, яка містить азовські комплектуючі. Заводу дали лише 72 години (до 7 березня), щоб відповісти, чи зможе він виконати це завдання.
Мова йде про щорічні системні обсяги: по 500 блоків комутації, блоків електроживлення, блоків увімкнення батарей, трьох видів джгутів та плат у зборі, а також 1000 корпусів для ракети Р-37М щороку, починаючи з 2026-го.
Лист адресовано директору та військовому представнику на АОМЗ, а підписано комерційним директором КТРО та начальником 222-го військового представництва МО РФ. Це жорстка вимога військового замовника, завірена оборонним відомством з обох кінців виробничого ланцюга, із дедлайном у три доби на оцінку промислових потужностей на півтора року вперед.
Цей перелік — не запчастини. Це вся електрична архітектура ракети: розподіл живлення, маршутизація сигналів та активація бойових батарей, без яких Р-37М залишається просто інертною болванкою на підвісці. З розрахунку один комплект на ракету (і два корпуси) корпорація запитує у єдиного заводу в Ростовській області, чи здатен той забезпечити електронікою п’ятсот авіаційних ракет великої дальності на рік на постійній основі.
І саме ця цифра є вирішальною. Ракета Р-37М з дальністю ураження близько 300 км після модернізації — це саме той засіб, який змусив українську тактичну авіацію притиснутися до землі та критично звузив зони її дій. П’ятсот ракет на рік — це темп, яким Росія планує утримувати цю перевагу й надалі.
Під санкціями з 2022 року, але продовжує постачання
Поширена думка полягає в тому, що Захід запізно звернув увагу на АОМЗ. Проте факти це спростовують. Завод потрапив до санкційного списку США (Entity List) ще у квітні 2022 року як об’єкт Корпорації «Тактичне ракетне озброєння». Відтоді його внесли до санкційних списків ЄС, Великої Британії, Канади, Японії, Швейцарії, Австралії, Нової Зеландії та України. Його більше немає куди додавати — об’єкт під максимальними обмеженнями вже чотири роки.
Провал полягає не в ідентифікації цілі, а в самій архітектурі дотримання санкцій. Внесення до списків кінцевого споживача, який нічого не купує за кордоном напряму, не зупиняє закупівлі, організовані через проміжні фірми-прокладки.
Але до цих посередників дістатися можна. ТОВ «ТРВ-Инжиниринг», ГК «НПП Вариант», «Микролаб-ИКС» та «Интегра» — усі вони підлягають блокуванню, як і китайські та європейські дистриб’ютори, які виконують їхні замовлення, та банки, що проводять платежі. Це стосується й другого ешелону, який викриває додаток до листа: сорока чотирьох російських підприємств-постачальників компонентів. Більшість із них самі залежать від імпорту й перебувають під значно м’якшими санкціями, ніж АОМЗ. Санкції проти кінцевого заводу за збереження недоторканності ланцюга закупівель дали саме той результат, який зараз видно у російських звітних цифрах.
Ймовірні наслідки
Якби АОМЗ припинив роботу, наслідки проявилися б одразу за трьома напрямами.
Стратегічні удари. Ракета Х-101 втратить і завадозахищений навігаційний модуль, і блок автоматики польоту — причому йдеться не про одного з багатьох постачальників, а про два замінні вузли з одного майданчика. Лінійки Х-35У та Х-59/Х-69 втратять свої блоки автоматики. Оскільки це основна зброя зимових кампаній проти української енергетики, будь-яка тривала пауза у виробництві означає пряме зменшення шкоди під час опалювального сезону.
Перевага у повітрі. Ракета Р-37М втратить комунікаційну та енергетичну архітектуру саме в момент, коли ВКС РФ вимагають стрибкоподібного зростання обсягів. Обмеження випуску цих ракет змінить ситуацію в повітрі, а не просто цифри у звітах.
Придушення ППО. Втрата виробництва головок самонаведення для ракет Х-31П погіршить спроможність Росії полювати на українські радари, що підвищить рівень виживання для всіх інших систем у зоні ураження.
Прямі збитки для промисловості оцінюються в сотні мільйонів доларів, навіть без урахування вартості невироблених ракет.
Проте є важливе застереження. Виведення з ладу одного вузла дає відстрочку на місяці, а не незворотну втрату спроможностей — якщо тільки це не супроводжуватиметься системним тиском на ланцюги постачання, які дозволяють Росії відновлювати виробництво. І це саме та частина роботи, яку Україна не може виконати самотужки.
